Чи стануть девізом Української асоціації аграрних інженерів слова "Інженер – це звучить гордо"?

1-го лютого 2007 року в М.Києві відбувся ІІІ з’їзд Української асоціації аграрних інженерів. На з'їзді приймала участь делегація від Львівської обласної спілки  аграрних інженерів . Адже, саме львівські аграрні інженери  у були ініціаторами створення такої асоціації. Наша ініціатива на рівні України була підтримана НАК "Агро лізинг", аграрні інженери якої організували проведення установчого з'їзду.

Проте по не зрозумілим нам мотивам тодішнє керівництво Міністерства аграрної політики та наукова агро інженерна еліта України не прийняли участь в установчому з'їзді, який відбувся у 2001 році. І як наслідок всі керівні органи асоціації було обрано з числа працівників НАК "Агро лізинг", та кількох аграрних інженерів з різних сфер виробництва Львівщини.

Перебуваючи у фінансовій залежності від НАК "Агро лізинг", правління асоціації не спромоглося за шість років не тільки розбудувати низові ланки асоціації, а навіть, налагодити збір членських внесків, адже саме  сплата членських внесків ідентифікує кожного члена асоціації.

В мене створилося враження, що НАК "Агро лізинг" вигідна така залежність, адже при такій ситуації і правління асоціації і її виконавча дирекція змушені працювати і захищати лише вузько корпоративні інтереси невеликої групи аграрних інженерів.  Безумовно, що така асоціація не могла ефективно впливати на формування технічної політики в селі.

До сьогоднішнього дня ми не маємо концепції вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, це призвело до того, що виготовленням машин вже займаються всі, в тому числі і бувші колгоспні майстерні. Тобто немає відповідного обґрунтування, що краще:

• Розвивати вітчизняне сільськогосподарське машинобудування на базі власних наукових розробок, використовуючи новітні технології;
• Відмовитися від вітчизняного сільськогосподарського машинобудування взагалі;
• Розвивати вітчизняне машинобудування шляхом випуску  кращих зразків зарубіжного виробництва на умовах кооперації, створення спільних виробництв і таке інше.

Вважаємо, що тільки через відсутність концепції технічного сервісу наше село втратило назавжди, створену на його кошти мережу ремонтних майстерень бувшої Сільгосптехніки. Отже сьогоднішню технічну політику держави на селі не можна назвати ефективною.

Та хіба може бути ефективною технічна політика на селі, коли ще недавно, впродовж 10 років інженерною службою на рівні держави керували агрономи, зоотехніки, будівельники. Я не можу нічого поганого сказати про тих людей вони великі фахівці у своїх галузях, але їм важко збагнути специфіку роботи інженерно-технічного комплексу на селі, для цього потрібні певні знання, які можна отримати лише навчаючись на інженерних спеціальностях.

На нашу думку, така ситуація склалася тому, що ми відмовилися від галузевої форми управління в центральних і місцевих органів влади, копіюючи розвинені країни світу і Європи.. При кожній реформації інженерні підрозділи на всіх рівнях виконавчої влади першими підпадали під скорочення, мотивуючи тим, що таких служб в органах виконавчої влади та самоврядування інших країн взагалі нема, не пояснюючи і не розуміючи чому нема.

Прочитавши в кількох номерах  в журналу "Пропозиція" за 1996-95 роки ряд публікацій про структуру і функції міністерств сільського господарства США, Великобританії, Франції, Німеччини, ми виявили, що там дійсно немає жодної структури, яка б опікувалася проблемами технічної політики в сільському господарстві. Тільки згодом  нам стало зрозуміло, що в більшості розвинутих держав побудовано громадянське суспільство, тобто суспільство де велику частину вузько галузевих повноважень держава передала професіональним громадським організаціям.

Так наприклад, в США товариство аграрних інженерів має право законодавчої ініціативи, розробляє стандарти, навіть впливає на формування навчальних планів при підготовці спеціалістів для сфери механізації сільського господарства, присвоює кваліфікацію або швидше звання інженера механіка  після того, як новоспечений спеціаліст працюючи по спеціальності доказав, що він інженер. Ось чому там так дорожать цим званням.

На Заході, щоб отримати гарну роботу, необхідно скласти екзамен в асоціації професіональних товариств медиків, ветеринарів, юристів, інженерів і так далі. В нас такої системи нема, бо немає повноцінних громадських фахових організацій.

Перебуваючи з делегацією Держтехнагляду України в Томашівському повіті Польщі, ми побачили на дверях кабінету старости повіту  табличку –"Староста, інженер Жук". Він, як потім вияснилося, гордиться цим званням, мабуть, більше ніж посадою. Чи будемо ми гордитися тим, що ми інженери, чи стануть слова "Інженер це звучить гордо" нашим девізом, залежить від нас самих. А для цього перш за все потрібно нам вибудувати нашу фахову асоціацію потужною, фінансово незалежною, куди б ввійшла вся еліта аграрних інженерів України.  І заявити про себе, що ми є і хочемо приймати активну участь в побудові громадянського суспільства в Україні. Прийде час і держава буде фінансувати громадські організації. Сьогодні ж нема кому, навіть, вимагати цього від держави.  Ось для чого потрібно розбудовувати нашу та інші професіональні громадські організації в Україні.

Однак атмосфера, що панувала на з'їзді, швидше нагадувала збори виробничої асоціації, ніж з’їзд громадської організації. Витупи делегатів, які мали виступати із критикою, перенесли на кінець списку виступаючих. Автору цих рядків слово було надано з’їздом, після відповідного голосування. Тому кінцеві результати з'їзду були відомі наперед. Проте правління асоціації, обране на з'їзді,  не зважаючи на те, що до його складу ввійшло близько 45 відсотків працівників НАК "Агро лізинг" є достатньо авторитетним і фаховим.

Президента асоціації вибрали із двох кандидатур – це відомі в Україні люди - голова НАК "Агро лізинг" Смик Сергій Миколайович та директор Технічного інституту Національного аграрного університету, член кореспондент УААН, професор, доктор технічних наук, Войтюк Дмитро Григорович. Обрано переважною більшістю голосівСергія Миколайовича. І все би було добре, якби не одна деталь – Сергій Миколайович ніколи не був інженером. Можливо це не така вже важлива деталь, але важко уявити ситуацію, за якої на чолі асоціації ветеринарів обрали б інженера.

То чи будемо ми гордитися тим що ми інженери, чи стануть слова "інженер – це звучить гордо" девізом Української інженерів?

Голова Львівської обласної спілки аграрних інженерів                             Олександр Кухарук